біопаливо
котли, печі
база компаній
замовити
як зробити?
статті
відео
карти
Інтерв'ю з засновниками групи "Укртепло" – однієї з перших компаній, які розвивали ринок поставок тепла на альтернативному паливі та забудували півУкраїни котельнями на біомасі.
Група "Укртепло" зайнялася виробництвом пелетів в Україні ще в 2008 році, коли газ для населення та теплокомуненерго був дешевим, а місцева влада з радістю дотувала комунальні тепломережі.
До моменту, коли газ істотно подорожчав, а українські чиновники та бізнесмени задумалися про перехід на опалення на пеллетах, "Укртепло" вже продало пелетний бізнес і володіло мережею котелень. Тепер група оголосила про новий напрямок – розвиток зеленої енергетики та будівництво електростанцій на поновлюваних джерел енергії.
Засновник групи Іван Надєїн та директор спільного підприємства з Kara Energy Systems Роман Швед розповіли які проекти група планує розвивати, які закрила і на які зміни в тарифах сподіваються.
Сьогодні в Україні активно будують котельні на біомасі та виробляють пелети для заміщення дорогого газу. Хоча ви від свого пеллетного бізнесу давно відмовилися, але все ж – як конкурували з традиційними постачальниками тепла і чому пішли?
Надєїн: Альтернативною енергетикою ми почали займатися після кризи 2008 року – з виробництва пелет на експорт. Внутрішнього ринку пелет не було через ціну газу: він коштував в середньому $50-70 і резону використовувати альтернативне паливо (в Україні – ред.) не було. Ми продавали пелети в Польщу, Угорщину, Данію, Італію, пробували морські шляхи. В Угорщині ми створили роздрібну компанію, з якою заходили на внутрішні європейські ринки.
Коли в серпні 2011 року ціна всередині України на природний газ на 50% зросла, ми задумалися та реалізували свій перший проект котельні на біомасі в Білгород-Дністровському районі Одеської області. Через районне управління освіти будували котельні при школах – спочатку п'ять, потім 16. Але ми заміняли вугілля, газ в 2011 році було ще складно замістити. Газ ми почали заміщати з 2012 року і відразу реалізували проекти в 5 областях.
Тариф для біомаси був неконкурентним з ефективними газовими котельнями?
Швед: Була глобальна проблема – населення і бюджетників дотували низькою ціною на газ. Потім ціну вирівняли до комерційної та бюджетні установи пішли з центрального на автономне опалення, в альтернативи.
Але постачати тепло населенню ми не могли – ніхто не може конкурувати з газом, що дотується (який підтримував низькі тарифи на тепло від теплокомуненерго – ред.). Тепер ціни для населення підняли до ринкового рівня, і є сенс замінювати центральні котельні більш оптимальними.
Ви бачите в цьому можливість для себе?
Надєїн: Це взагалі можливість для ринку. У "бюджету" рівень споживання газу 800 млн куб. м, а на виробництво теплової енергії для населення витрачається 6-7 млрд куб. м. Цей ринок в 10 разів більше.
Але ринок все ще закритий.
Надєїн: Закрито субсидіями, тому що їх може отримувати поки тільки теплокомуненерго (ТКЕ) на газі. Монетизація, яку хочуть отримати ТКЕ, не вирішує наше питання – чи потрібна пряма монетизація (на рівні населення, коли споживач отримує субсидії на свій особистий рахунок і самостійно оплачує послуги постачальника – ред.). Зараз ми робимо біоТЕЦ в Славутичі, інші об'єкти з населенням і залежимо від теплокомуненерго, тому що вони отримують гроші (за послуги – ред.), а у них борги за газ.
У Славутича борг за газ – 130 млн грн, якщо ми за нерозрахунки подамо на них до суду, все одно першочерговим кредитором буде "Нафтогаз" (НАК "Нафтогаз України" – державний постачальник природного газу – ред.).
Часто теплокомуненерго ліквідують через те, що на індивідуальні котельні йдуть останні клієнти – бюджетні будівлі. На яких умовах на бюджетний ринок заходила ваша група?
Надєїн: Ми фактично забирали все. Вони не могли нормально опалювати споживачів, ми приходили і говорили, що дамо економію від 10-15% до 30-40%.
На деяких об'єктах ДУСі (Державне управління справами – ред.) у нас економія 38% на одному об'єкті, на іншому 30%, на ще одному 15%, і постійно була невизначеність і торгівля (уточню у них). Поки тариф не врегулювався законом, була якась неринковість і бізнесу незручно працювати в таких форматах. Але до 2016 року ми розвинули мережу до більш ніж 100 котелень.
Ціна газу для промисловців визначається ринком і досить висока. Ви пропонували такий спосіб опалення для промпідприємств?
Надєїн: Коли ми приходимо до бізнесу з такою схемою роботи, він бачить нашу рентабельність. Він може взяти кредит і сам побудувати, він гнучкіше "бюджету" і рахує свої гроші.
Бюджетні підприємства не рахують свої гроші, у них найбільша проблема – взяти на себе відповідальність. Главі району легше нічого не робити – за це заохотять, а якщо він почне щось робити і раптом прогорить – він злетить з роботи.
Але коли в Дніпропетровській області шукали інвестора для будівництва автономних котелень, я не побачила вас серед учасників.
Надєїн: З 2015-2016 року ми не заходимо в нові області з дрібними котельнями. Ринок занадто конкурентний, багато гравців. У нас зараз фактично 200 МВт потужностей. Якщо порівнювати з рітейлом, то раніше ми, як молода компанія, будували "ларьки" – котельні з низьким порогом входу, а ми тепер будуємо "супермаркети" – ТЕЦ на біомасі.
Який поріг входу в інвестицію був ось на той момент і який тепер, на моменті "супермаркетів"?
Надєїн: Ми компанію починали зі $100 тис. в кишені. Щоб побудувати біо-ТЕЦ, треба $10 млн мінімум. Якщо ми плануємо побудувати 40 МВт електричних потужностей на біомасі, нам треба десь 50 мільйонів євро.
Що залучаєте – кредитні кошти, власні кошти?
Надєїн: кредитуємо, власні. З "Укргазбанком" ми ведемо дуже щільне співробітництво ("Укргазбанк" спільно з IFC розвиває в Україні кредитування "зелених" проектів – будівництво сонячних, вітрових, гідроелектростанцій – ред.). Сьогодні впала вартість грошей в Україні – це хороший сигнал. Ми кредитувалися в "ТАСкомбанк" під 27% річних, зараз – в "Укргазбанку" під 7% в валюті, але це під "зелений" тариф тільки дають, де є валютна виручка.
У мене враження, що кредитування в "Укргазбанку" проектів на "зелені" тарифи, власне за перші 5 років з'їдає цей тариф. Правильне враження?
Швед: Близько до цього, але для моделі це нормально. Більшість грошей йде на виплату, термін кредиту невеликий, процентна ставка неєвропейська. Але це набагато краще, ніж було.
Ви плануєте продавати котельні?
Швед: Постійно оптимізується структура: продати далекі, купити близькі, будувати великі. Це загальний рух на укрупнення, мені здається, характерно для будь-яких компаній.
Ми зробили кілька проектів під зелений "тариф": малу гідроелектростанцію, полігон "звалищного" газу (дегазацію і вироблення електроенергії) в Рівному. Рівень наших планів – чотири ТЕЦ, загальною потужністю під 40 МВт в Житомирській, Запорізькій, Київській та Одеській областях. У нас немає суперпотужного ресурсу, тому використовуємо і б/у обладнання – 10-річні ТЕЦ з Німеччини. Там закінчився дуже хороший зелений тариф і набагато дорожче тріска. А Україна – країна з величезним потенціалом біомаси, яка майже не використовується.
Якщо в Україні багато біомаси, чому Ви вирішили вирощувати власний ресурс – енергетичну вербу?
Швед: Половина вартості сировини – це дорога. Для тріски, будь-якої біомаси транспортне плече – 50 км, максимум – до 100 км. Доставка цих вантажів дуже дорога, вони легкі, але об'ємні.
Надєїн: Треба так – тут побудував, там висадив. Якщо ми говоримо, що замістили газ, то ці посадки як щорічно відновлювальна "газова свердловина".
Швед: Друге – у соломи багато хлору і низька температура плавлення золи. Є компанії, у яких котли підходять для соломи, але в Україні ринок соломи абсолютно не розвинений: треба інвестувати не просто в котел, а на всю інфраструктуру.
Надєїн: Верби з 300 га вистачить забезпечити безкоштовним паливом невелике село, дві школи і невеликий фельдшерсько-амбулаторний пункт. Ми побачили землю дешеву, споживача, перспективу, але термін реалізації проекту по вербі дуже великий – мінімум три роки. Першу промислову плантацію зберемо до 2018 року.
У нас є вже саджанці: в сезон можемо на сторону висадити близько 300 га. У Славутичі (де група запустила ТЕЦ на біопаливі – ред.) на весну плануємо зробити першу посадку, щоб потім через 3 роки зібрати урожай. І збирати безкоштовно кожен рік-два протягом 30 років.
Як ви вибрали регіони, в яких будете будувати ТЕЦ?
Швед: Для ТЕЦ є ряд факторів. Перше і найважливіше – сировина. Вибираємо пріоритетні регіони по сировині і виділяємо зони, де хочемо розміститися. У цих зонах шукаємо дешеві точки підключення (до енергомереж – ред.). Ідеально, якщо це старі промислові майданчики, у них є інфраструктура, підключення, дороги.
Є резон у Фонду держмайна місцевого запитати де, який майданчик продається?
Швед: Різні регіони по-різному: в одному начальник сказав – "не можу, у мене велосипеда немає", в іншому – бігає прямо швидко-швидко.
Надєїн: Все одно, самі процедури по фонду держмайна – занадто довгі.
Ваші плани на майбутнє?
Надєїн: Горизонтально інтегруватися в альтернативну енергетику: побудувати 40 МВт "зелених" біоТЕЦ, добудувати сонячні станції, добудувати вітряні. Закінчити проекти по "зеленому" тарифу, на 2020 рік будувати біоетаноловий завод і заправляти машини альтернативним етанолом, як в Європі
В цілому ви готові конкурувати з бензинами?
Надєїн: Зараз в парламенті закон, який повинен нав'язати етанол, як в Європі – обов'язковий вміст до 7% (Директива Ради 2003/30/ЄС дозволяє вміст до 10% біоетілена в автомобільному паливі – ред.). Поки це проект з розряду інноваційних та ідеалістичних, але через 3-7 років етанол зможе захопити великий відсоток ринку.
Ще є дуже хороші закони в парламенті по сміттю (законопроект про спалювання сміття для генерації електроенергії та продажу по "зеленому" тарифу – ред.), але все шумлять, що це страшно вдарить по кишені.
Розумієте, мільйони тонн сміття – потенціал для економіки. Продовжіть на п'ять років "зелений" тариф "або дайте його "сміттю"– ці гроші прийдуть в інвестиціях, замінять застарілі електрогенеруючі потужності і країна виграє.
Швед: Невеликі ТЕЦ – це децентралізація мережі. Якщо у вас є великий споживач і велика ТЕС – все нормально. Але для маленьких розосереджених споживачів набагато краще, коли є дрібні виробники поруч.
Група "Укртепло" зайнялася виробництвом пелетів в Україні ще в 2008 році, коли газ для населення та теплокомуненерго був дешевим, а місцева влада з радістю дотувала комунальні тепломережі.
До моменту, коли газ істотно подорожчав, а українські чиновники та бізнесмени задумалися про перехід на опалення на пеллетах, "Укртепло" вже продало пелетний бізнес і володіло мережею котелень. Тепер група оголосила про новий напрямок – розвиток зеленої енергетики та будівництво електростанцій на поновлюваних джерел енергії.
Засновник групи Іван Надєїн та директор спільного підприємства з Kara Energy Systems Роман Швед розповіли які проекти група планує розвивати, які закрила і на які зміни в тарифах сподіваються.
Сьогодні в Україні активно будують котельні на біомасі та виробляють пелети для заміщення дорогого газу. Хоча ви від свого пеллетного бізнесу давно відмовилися, але все ж – як конкурували з традиційними постачальниками тепла і чому пішли?
Надєїн: Альтернативною енергетикою ми почали займатися після кризи 2008 року – з виробництва пелет на експорт. Внутрішнього ринку пелет не було через ціну газу: він коштував в середньому $50-70 і резону використовувати альтернативне паливо (в Україні – ред.) не було. Ми продавали пелети в Польщу, Угорщину, Данію, Італію, пробували морські шляхи. В Угорщині ми створили роздрібну компанію, з якою заходили на внутрішні європейські ринки.
Коли в серпні 2011 року ціна всередині України на природний газ на 50% зросла, ми задумалися та реалізували свій перший проект котельні на біомасі в Білгород-Дністровському районі Одеської області. Через районне управління освіти будували котельні при школах – спочатку п'ять, потім 16. Але ми заміняли вугілля, газ в 2011 році було ще складно замістити. Газ ми почали заміщати з 2012 року і відразу реалізували проекти в 5 областях.
Тариф для біомаси був неконкурентним з ефективними газовими котельнями?
Швед: Була глобальна проблема – населення і бюджетників дотували низькою ціною на газ. Потім ціну вирівняли до комерційної та бюджетні установи пішли з центрального на автономне опалення, в альтернативи.
Але постачати тепло населенню ми не могли – ніхто не може конкурувати з газом, що дотується (який підтримував низькі тарифи на тепло від теплокомуненерго – ред.). Тепер ціни для населення підняли до ринкового рівня, і є сенс замінювати центральні котельні більш оптимальними.
Ви бачите в цьому можливість для себе?
Надєїн: Це взагалі можливість для ринку. У "бюджету" рівень споживання газу 800 млн куб. м, а на виробництво теплової енергії для населення витрачається 6-7 млрд куб. м. Цей ринок в 10 разів більше.
Але ринок все ще закритий.
Надєїн: Закрито субсидіями, тому що їх може отримувати поки тільки теплокомуненерго (ТКЕ) на газі. Монетизація, яку хочуть отримати ТКЕ, не вирішує наше питання – чи потрібна пряма монетизація (на рівні населення, коли споживач отримує субсидії на свій особистий рахунок і самостійно оплачує послуги постачальника – ред.). Зараз ми робимо біоТЕЦ в Славутичі, інші об'єкти з населенням і залежимо від теплокомуненерго, тому що вони отримують гроші (за послуги – ред.), а у них борги за газ.
У Славутича борг за газ – 130 млн грн, якщо ми за нерозрахунки подамо на них до суду, все одно першочерговим кредитором буде "Нафтогаз" (НАК "Нафтогаз України" – державний постачальник природного газу – ред.).
Часто теплокомуненерго ліквідують через те, що на індивідуальні котельні йдуть останні клієнти – бюджетні будівлі. На яких умовах на бюджетний ринок заходила ваша група?
Надєїн: Ми фактично забирали все. Вони не могли нормально опалювати споживачів, ми приходили і говорили, що дамо економію від 10-15% до 30-40%.
На деяких об'єктах ДУСі (Державне управління справами – ред.) у нас економія 38% на одному об'єкті, на іншому 30%, на ще одному 15%, і постійно була невизначеність і торгівля (уточню у них). Поки тариф не врегулювався законом, була якась неринковість і бізнесу незручно працювати в таких форматах. Але до 2016 року ми розвинули мережу до більш ніж 100 котелень.
Ціна газу для промисловців визначається ринком і досить висока. Ви пропонували такий спосіб опалення для промпідприємств?
Надєїн: Коли ми приходимо до бізнесу з такою схемою роботи, він бачить нашу рентабельність. Він може взяти кредит і сам побудувати, він гнучкіше "бюджету" і рахує свої гроші.
Бюджетні підприємства не рахують свої гроші, у них найбільша проблема – взяти на себе відповідальність. Главі району легше нічого не робити – за це заохотять, а якщо він почне щось робити і раптом прогорить – він злетить з роботи.
Але коли в Дніпропетровській області шукали інвестора для будівництва автономних котелень, я не побачила вас серед учасників.
Надєїн: З 2015-2016 року ми не заходимо в нові області з дрібними котельнями. Ринок занадто конкурентний, багато гравців. У нас зараз фактично 200 МВт потужностей. Якщо порівнювати з рітейлом, то раніше ми, як молода компанія, будували "ларьки" – котельні з низьким порогом входу, а ми тепер будуємо "супермаркети" – ТЕЦ на біомасі.
Який поріг входу в інвестицію був ось на той момент і який тепер, на моменті "супермаркетів"?
Надєїн: Ми компанію починали зі $100 тис. в кишені. Щоб побудувати біо-ТЕЦ, треба $10 млн мінімум. Якщо ми плануємо побудувати 40 МВт електричних потужностей на біомасі, нам треба десь 50 мільйонів євро.
Що залучаєте – кредитні кошти, власні кошти?
Надєїн: кредитуємо, власні. З "Укргазбанком" ми ведемо дуже щільне співробітництво ("Укргазбанк" спільно з IFC розвиває в Україні кредитування "зелених" проектів – будівництво сонячних, вітрових, гідроелектростанцій – ред.). Сьогодні впала вартість грошей в Україні – це хороший сигнал. Ми кредитувалися в "ТАСкомбанк" під 27% річних, зараз – в "Укргазбанку" під 7% в валюті, але це під "зелений" тариф тільки дають, де є валютна виручка.
У мене враження, що кредитування в "Укргазбанку" проектів на "зелені" тарифи, власне за перші 5 років з'їдає цей тариф. Правильне враження?
Швед: Близько до цього, але для моделі це нормально. Більшість грошей йде на виплату, термін кредиту невеликий, процентна ставка неєвропейська. Але це набагато краще, ніж було.
Ви плануєте продавати котельні?
Швед: Постійно оптимізується структура: продати далекі, купити близькі, будувати великі. Це загальний рух на укрупнення, мені здається, характерно для будь-яких компаній.
Ми зробили кілька проектів під зелений "тариф": малу гідроелектростанцію, полігон "звалищного" газу (дегазацію і вироблення електроенергії) в Рівному. Рівень наших планів – чотири ТЕЦ, загальною потужністю під 40 МВт в Житомирській, Запорізькій, Київській та Одеській областях. У нас немає суперпотужного ресурсу, тому використовуємо і б/у обладнання – 10-річні ТЕЦ з Німеччини. Там закінчився дуже хороший зелений тариф і набагато дорожче тріска. А Україна – країна з величезним потенціалом біомаси, яка майже не використовується.
Якщо в Україні багато біомаси, чому Ви вирішили вирощувати власний ресурс – енергетичну вербу?
Швед: Половина вартості сировини – це дорога. Для тріски, будь-якої біомаси транспортне плече – 50 км, максимум – до 100 км. Доставка цих вантажів дуже дорога, вони легкі, але об'ємні.
Надєїн: Треба так – тут побудував, там висадив. Якщо ми говоримо, що замістили газ, то ці посадки як щорічно відновлювальна "газова свердловина".
Швед: Друге – у соломи багато хлору і низька температура плавлення золи. Є компанії, у яких котли підходять для соломи, але в Україні ринок соломи абсолютно не розвинений: треба інвестувати не просто в котел, а на всю інфраструктуру.
Надєїн: Верби з 300 га вистачить забезпечити безкоштовним паливом невелике село, дві школи і невеликий фельдшерсько-амбулаторний пункт. Ми побачили землю дешеву, споживача, перспективу, але термін реалізації проекту по вербі дуже великий – мінімум три роки. Першу промислову плантацію зберемо до 2018 року.
У нас є вже саджанці: в сезон можемо на сторону висадити близько 300 га. У Славутичі (де група запустила ТЕЦ на біопаливі – ред.) на весну плануємо зробити першу посадку, щоб потім через 3 роки зібрати урожай. І збирати безкоштовно кожен рік-два протягом 30 років.
Як ви вибрали регіони, в яких будете будувати ТЕЦ?
Швед: Для ТЕЦ є ряд факторів. Перше і найважливіше – сировина. Вибираємо пріоритетні регіони по сировині і виділяємо зони, де хочемо розміститися. У цих зонах шукаємо дешеві точки підключення (до енергомереж – ред.). Ідеально, якщо це старі промислові майданчики, у них є інфраструктура, підключення, дороги.
Є резон у Фонду держмайна місцевого запитати де, який майданчик продається?
Швед: Різні регіони по-різному: в одному начальник сказав – "не можу, у мене велосипеда немає", в іншому – бігає прямо швидко-швидко.
Надєїн: Все одно, самі процедури по фонду держмайна – занадто довгі.
Ваші плани на майбутнє?
Надєїн: Горизонтально інтегруватися в альтернативну енергетику: побудувати 40 МВт "зелених" біоТЕЦ, добудувати сонячні станції, добудувати вітряні. Закінчити проекти по "зеленому" тарифу, на 2020 рік будувати біоетаноловий завод і заправляти машини альтернативним етанолом, як в Європі
В цілому ви готові конкурувати з бензинами?
Надєїн: Зараз в парламенті закон, який повинен нав'язати етанол, як в Європі – обов'язковий вміст до 7% (Директива Ради 2003/30/ЄС дозволяє вміст до 10% біоетілена в автомобільному паливі – ред.). Поки це проект з розряду інноваційних та ідеалістичних, але через 3-7 років етанол зможе захопити великий відсоток ринку.
Ще є дуже хороші закони в парламенті по сміттю (законопроект про спалювання сміття для генерації електроенергії та продажу по "зеленому" тарифу – ред.), але все шумлять, що це страшно вдарить по кишені.
Розумієте, мільйони тонн сміття – потенціал для економіки. Продовжіть на п'ять років "зелений" тариф "або дайте його "сміттю"– ці гроші прийдуть в інвестиціях, замінять застарілі електрогенеруючі потужності і країна виграє.
Швед: Невеликі ТЕЦ – це децентралізація мережі. Якщо у вас є великий споживач і велика ТЕС – все нормально. Але для маленьких розосереджених споживачів набагато краще, коли є дрібні виробники поруч.
