Як зробити біоенергетику вигідним бізнесом

Сектор відновлюваної енергетики очікує суттєвих змін, пов’язаних з імовірним запровадження аукціонів для сонячних, понад 10 МВт, та вітрових, понад 20 МВт, станцій з 2020 року. Однак ці зміни не стосуються сектору виробництва електроенергії з біомаси та біогазу, який теж потребує законодавчих змін.

Встановлена потужність об’єктів з виробництва електроенергії з біомаси та біогазу в Україні найменша порівняно з іншими об’єктами сектору: біомаса — 43,8 МВт, біогаз — 40,6 МВт, тоді як СЕС — 841,4 МВт, ВЕС — 512,2 МВт.

Європейські здобутки проти українських реалій

За рівнем виробництва електроенергії з біомаси та біогазу Україна суттєво відстає від країн Євросоюзу. В Україні у 2016 році цей показник становив 1,2%, тоді як частка ВЕС — 8,8%, СЕС — 4,5% від всієї електроенергії з відновлюваних джерел.

У ЄС ситуація інша. Зокрема, у 2015 році у структурі виробництва електроенергії з ВДЕ частка струму з біомаси становила 17,9%, ВЕС — 30,3%, СЕС — 10,8%.

Україна за часткою електроенергії з біомаси та біогазу в структурі виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії відстає від середнього показника ЄС у 14,9 разу, за часткою ВЕС — у 4,5 разу, СЕС — у 6,5 разу.

Співвідношення виробництва електроенергії з різних видів ВДЕ у ЄС та Україні

Не лише сонце

Установки з виробництва електроенергії з біомаси та біогазу важливі, бо це не лише бізнес, але й енергетична незалежність країни. Паливо для таких станцій росте на українських полях та в лісах. Розвиваючи цю галузь енергетики, країна може створити додаткові точки зростання для аграрної та лісової галузей.

Особливість таких станцій — передбачувана генерація порівняно із сонячними і вітровими електростанціями. Біомасові станції можуть балансувати енергосистему і бути природними партнерами СЕС та ВЕС. Це дозволяє зробити вплив ВДЕ на мережу більш передбачуваним та отримати додаткові балансуючі потужності.

Ще одна перевага електростанцій на біомасі та біогазі — додаткове джерело надходжень для місцевих бюджетів та нові робочі місця. Крім того, реалізація таких проектів дасть поштовх розвитку банківського кредитування.

Причини відставання

Інституційне, законодавче та регуляторне середовище в Україні створює відчутні перешкоди для виробництва електроенергії з біомаси. Передусім — через нижчий рівень “зеленого” тарифу для електроенергії з біогазу і біомаси порівняно з більшістю країн ЄС. Україна на 13 місці серед 15 країн ЄС, що використовують “зелений” тариф як засіб стимулювання виробництва електроенергії з біомаси.

Ще один фактор — державна політика не розрізняє малих і великих гравців: усі об’єкти отримують однаковий “зелений” тариф. Проте менш потужні установки мають вищі питомі капітальні витрати, а отже, потребують вищого тарифу.

Майже в усіх країнах ЄС цей фактор врахований: тариф залежить від потужності об’єктів із зростанням в бік малих потужностей. Це дозволяє створювати більше локальної генерації і залучати в енергетику малий і середній бізнес.

Інший негативний фактор — пониження рівня “зеленого” тарифу для біомаси на 10% у 2020 році і ще на 10% — у 2025 році. Це призведе до збільшення строків окупності проектів, оскільки інвестиції у виробництво струму з цих джерел майже не зменшуються, а вартість сировини та праці постійно зростає. Таким чином, будівництво біомасових та біогазових станцій після 2020 року може припинитися.

Зрештою, не варто випускати з поля зору малий термін дії гарантованого “зеленого” тарифу. Він діятиме в Україні лише до 2030 року, і цього вже недостатньо для повернення інвесторам вкладених коштів.

Середній строк реалізації проектів з виробництва електроенергії з біомаси та біогазу становить три роки. Отже, для об’єктів, які будуть введені в експлуатацію після 2020 року, “зелений” тариф діятиме менше десяти років.

Інвестори не приховують: якщо галузеве законодавство не зміниться, вони добудують проекти, що можуть бути запущені до 1 січня 2020 року. Після цього вони зупинять інвестування сектора, оскільки не бачать у цьому економічного сенсу. Це поганий сигнал, який змушує терміново виправляти ситуацію.

Що необхідно змінити

На думку авторів статті, потрібно зробити кілька простих кроків.

Перший — ввести різні рівні “зеленого” тарифу для електроенергії, виробленої з біомаси, залежно від потужності об’єктів. Чинного рівня тарифу, 0,1239 євро за кВт-год, “вистачає” тільки для великих, понад 5 МВт, установок на біомасі. Для установок меншої потужності потрібні більш високі “зелені” тарифи.

Другий — підвищити тариф для електроенергії, виробленої з аграрної біомаси, в тому числі із збереженням залежності рівня тарифу від потужності об’єктів. Такий досвід є у країнах ЄС. Наприклад, у Швейцарії за використання аграрної біомаси надається бонус до базового тарифу: від 0,042 до 0,168 євро за кВт-год.

Третій — підвищити тариф для електроенергії, виробленої з біомаси на теплоелектроцентралях — ТЕЦ. Зараз інвестори переважно будуть електростанції на біомасі в режимі ТЕС, тобто в “чистому полі”, без продажу тепла споживачам При цьому понад 70% енергії палива скидається у вигляді тепла в атмосферу.

Інвестори пояснюють небажання будувати ТЕЦ підвищеною вартістю землі в містах, додатковими витратами на підключення до теплових мереж, підвищеними інвестиційними видатками, зменшенням електричного ККД в разі когенерації.

Стимулювання будівництва ТЕЦ виправить ситуацію і сприятиме зростанню інвестицій у ТЕЦ на біомасі. Це спричинить значне, на 30-40%, підвищення ефективності використання біопалива порівняно з його використанням на ТЕС.

При цьому умовою надання “зеленого” тарифу (ЗТ) на електроенергію, вироблену на ТЕЦ, може стати постачання споживачам певного відсотка виробленого тепла.

Четвертий — ввести різні рівні “зеленого” тарифу для електроенергії з біогазу та біометану залежно від потужності об’єктів.

Біометан — це біогаз, що за своїми фізико-технічними характеристиками відповідає стандартам на природний газ для подачі в газотранспортну та газорозподільні системи або для використання як моторного пального.

У розвинених країнах виробництво біометану зростає.

Протягом 2011-2016 років число біометанових заводів у ЄС збільшилося із 187 до 503.

За цей же період виробництво біометану виросло в 23 рази, а середній річний приріст сягнув 87%.

У ЄС активно застосовуються різні схеми підтримки виробництва біометану.

Натомість в Україні виробництво біометану відсутнє, в тому числі — через відсутність будь-якого стимулювання та державної підтримки.

Автори пропонують такі “зелені” тарифи на електроенергію, вироблену з біогазу та біометану, що також залежать від величини встановленої потужності об’єктів.

П’ятий — продовжити дію “зеленого” тарифу для компаній, що виробляють електроенергію з біомаси, біогазу та біометану. Строк дії “зеленого” тарифу до 2030 року не забезпечує інвесторам достатніх гарантій повернення інвестицій.

Нова система державної підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел у формі аукціонів (законопроект №8449) передбачає встановлення державної підтримки на 20 років від підписання договору купівлі-продажу електроенергії, виробленої з альтернативних джерел суб’єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на державну підтримку.

Відповідно, проекти, які не підпадатимуть під аукціони, перебуватимуть у дискримінаційному положенні, оскільки матимуть гарантію дії “зеленого” тарифу максимум на десять років, тобто лише до кінця 2029 року.

У зв’язку з цим автори пропонують подовжити термін дії “зелених” тарифів для суб’єктів господарювання, що виробляють електроенергію з біомаси, біогазу та біометану, на 20 років без зменшення “зеленого” тарифу на 10% кожні п’ять років.

Сергій Савчук, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України для ЕП

Купити біопаливо