Кукурудзиння – чудове біопаливо

Дані по вмісту летючих речовин, зольності, елементарному складу – % маси с.р.

Вміст золи в кукурудзинні є основним фактором якості для подальшого виробництва біопалива і залежить від технології збирання (цей показник збільшується внаслідок контакту біомаси з ґрунтом). З огляду на це, існує два типи золи: структурна зола та неструктурна. Структурна складається з неорганічних речовин в рослині, які залишаються після її спалювання. Звичайна зольність кукурудзиння – 3,5%.

Неструктурна зола – це неорганічні речовини (переважно ґрунт), які потрапляють у біомасу під час її заготівлі, зокрема, при формуванні валків та при тюкуванні. Типовий загальний вміст золи в кукурудзинні при збиранні сільськогосподарськими машинами в декілька проходів становить 8-10%.

За характеристиками плавкості золи кукурудзиння наближається до деревної біомаси, що забезпечує кращі умови для спалювання, ніж якщо брати, наприклад, солому зернових колосових культур. Для порівняння: у деревини температура плавлення золи складає близько 1200⁰ С, а температура плавлення стебел кукурудзи – близько 1100⁰ С. 

Крім того, кукурудзиння містить менше хлору (0,2% с.р.), у порівнянні зі свіжою («жовтою») соломою зернових колосових культур (0,75% с.р.). Це позитивний фактор у використанні кукурудзиння як палива, оскільки сполуки хлору викликають корозію сталевих елементів енергетичного обладнання.

За елементарним складом кукурудзиння майже не відрізняється від соломи зернових колосових, тому в них порівнювана теплотворна здатність. Властивості побічної продукції рослинності залежать від місця вирощування, періоду збирання та погоди, ґрунту й добрив. Найбільший вплив на теплотворну здатність кукурудзиння має вологість.

Графік залежності нижчої теплоти згорання від відносної вологості кукурудзиння