біопаливо
котли, печі
база компаній
замовити
як зробити?
статті
відео
картиФормально Україна розвиває всі види відновлюваної генерації, але з 100% станцій на біомасі або біогазі використовують в енергосистемі всього 5%.
Про це пише Діло.
Це не означає, що станції на біомасі в сільськогосподарській країні нікого не цікавлять. Сільськогосподарські холдинги перетворюють відходи в біогаз і електроенергію, інвестори розвивають цілі мережі котелень і теплостанцій на біомасі. З'являються навіть спеціалізовані холдинги, які об'єднують заготовку біомаси, власні станції і поставку тепла й електроенергії споживачам. Незважаючи на всі зусилля, в Україні використовується тільки 11,6% від наявного ресурсу біомаси. Чому так відбувається і як вирішують проблему?
Провал Національного плану
У 2014 р. був прийнятий Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 р. До цієї дати споживання газу в країні має скоротитися на 9,2 млрд куб. м, частка біоенергетики повинна збільшитися в 3,5 рази – 950 МВт електростанцій на біомасі та біогазі.
У середині 2017 р. було досягнуто тільки 38,7 МВт потужності. Прогрес у заміщенні природного газу біопаливом – близько 26%.
За даними Біоенергетичної асоціації України (БАУ), у 2015 р. виробництво біопалив та відходів зросло на 38% і еквівалентно 3,26 млрд куб. м природного газу. Але через експорт замістили тільки 2,63 млрд куб. м природного газу. За прогнозами БАУ, з такими темпами Національний план дій по ВДЕ нездійсненний. Із запланованих 7,2 млрд куб. м природного газу замістять тільки 4,11 млрд куб. м.
Але, як вважає глава БАУ Георгій Гелетуха, потенціал зростання використання біогенераціі вище у виробництві тепла: за цим показником з 5 млн тонн нафтового еквівалента в кінцевому енергоспоживанні країни, які потрібно мати до 2020 р., у 2015 р. досягли 2,1 млн тонн нафтового еквівалента.
Потенціал ресурсів
За даними БАУ за 2015 р., в Україні з усіх видів біопалива найбільш використовувані тільки деревина і лушпиння соняшнику – понад 80%. З 8,5 млн тонн деревини для енергетики спалюють понад 6,8 млн тонн дров і 829 тис. тонн тріски, на експорт йде 402 тис. тонн тріски. Деревина у гранулах або спалюється в Україні – 240 тис. тонн, або експортується – 150 тис. тонн.
Що стосується лушпиння соняшнику, то вже у 2015 р. використовувалося понад 81% доступного ресурсу: з вироблених у країні 1,4 млн тонн на енергетичні потреби задіяно 1,1 млн тонн (442 тис. тонн спалювалося і 724 тис. тонн перероблялося в гранули).
По інших видах палива: жом цукрових буряків використовується на 4,3%, а солома зернових – усього на 2,4%. Причому, якщо жом використовують всередині аграрних холдингів в Україні, то майже половина соломи в гранулах експортується за кордон.
І що ми маємо? В енергетичних цілях не задіюється величезний потенціал біомаси: понад 10 млн тонн соломи, 12,1 млн т стебел і кошиків соняшнику, понад 4 млн тонн жому цукрового буряка і 30 млн тонн тваринного і пташиного посліду.
Біоенергетика вимагає взаємодії
У деревини та лушпиння соняшника налагоджені система заготівлі та логістика, тому вони й використовуються найчастіше. А коли в сільському господарстві потрібна додаткова взаємодія, наприклад, заготівля соломи зернових і стебел соняшнику, використання біомаси плачевне – вона просто спалюється на полях.
Біогазові станції, як правило, працюють на власній аграрній сировині і є частиною вертикально інтегрованих виробництв.
Та ж картина, відзначає Гелетуха, і у виробництві тепла, особливо якщо мова йде про великі компанії. Наприклад, "Котлозавод Крігер", "Салікс Енерджі", група компаній "Укртепло" і "Колбі Пауер Груп" самостійно заготовляють деревну тріску.
Що заважає отримувати більш дешеве тепло
Через більш швидку окупність в Україні активніше розвиваються саме станції для виробництва тепла. За словами Гелетухи, вони вимагають і менших інвестицій.
Але найвигідніші, з точки зору прибутковості, проекти стикаються з рядом проблем. Перша і головна проблема для котелень і ТЕЦ на біомасі – закритий ринок поставок тепла населенню через немонетизовані субсидії. У систему включені тільки виробники тепла з природного газу й вугілля, тому котельні на біомасі/біогазі не можуть постачати тепло і гарячу воду субсидіантам.
Станції на біомасі вже допустили до ринку бюджетних і муніципальних установ, і в деяких областях, наприклад, Дніпропетровській, почалося інтенсивне будівництво котелень. Оплата забезпечується зі статей бюджету.
Ще одна проблема виникає при приєднанні до існуючої системи теплопостачання. Приєднання нового учасника – ризик для місцевої тепломережі, яка змушена буде змагатися з більш дешевим теплом і забезпечувати його своєчасну доставку.
Один із прикладів співіснування місцевої тепломережі і установки на біомасі є в Дніпрі: котельня 10,5 МВт забезпечує тепло і гарячу воду для чотирьох лікарень. Як зазначає директор компанії «Альтернативні енергоресурси» Станіслав Кругляк, у лікарень збереглося приєднання до міської тепломережі. Якщо у керівництва буде бажання, лікарні знову можуть повернутися до попереднього постачальника. Однак, насправді, це не котельня «Альтернативних енергоресурсів» підключена до загальної системи опалення міста, а лікарня – і котельня може постачати тепло поки тільки їй.
ТЕЦ окупиться швидше, ніж ТЕС
Швидкість повернення інвестицій залежить від типу установки (котельня, теплоелектроцентраль, теплоелектростанція). За оцінкою БАУ, проекти, що працюють у режимі ТЕЦ і генерують одночасно теплову та електричну енергію, окупаються швидше, ніж ТЕС, які генерують лише електроенергію. Так, ТЕЦ із турбіною потужністю 6 МВт генерує електроенергію і дає додатково 35 МВт тепла, окупається вдвічі швидше, ніж ТЕС, потужністю 6 МВт, повністю розрахована на генерацію електроенергії.
При використанні власних коштів для будівництва ТЕЦ на деревній трісці окупиться за 3,5 років, а ТЕС – за 7,1 років. Котельня на біомасі потужністю 10 МВт, призначена тільки для генерації тепла, окупиться за 5 років.
За словами Гелетухи, будівництво за залучені кошти (кредит на 60% капітальних витрат, під 8% в євро, з відстрочкою платежів по тілу кредиту на рік) буде окупатися довше: котельня – за 5,9 років, ТЕЦ – від 4 до 5,2 років, ТЕС – за 8,6 років.
В Україні проекти біоенергетики кредитуються як міжнародними, так і вітчизняними банками і фінансовими організаціями: ЄБРР, IFC, Світовий банк, NEFCO, Укргазбанк, Райфайзен Аваль, Укрексімбанк, OTP Bank.
Отримати кредит стало простіше, коли Верховна Рада затвердила стимулюючий тариф для теплогенерації на біомасі – 0,9 від чинного місцевого тарифу на газ. Власник проекту може показати прибутковість і окупність на роки вперед та підтвердити таким чином власну платоспроможність.
