Деякі заходи по економії тепла на об’єктах

Для оцінки ефективності роботи будь-якої системи, в тому числі теплоенергетичної, використовується узагальнений фізичний показник - коефіцієнт корисної дії (ККД) – відношення величини отриманої корисної роботи (енергії) до затраченої. Остання, в свою чергу, це сума отриманої корисної роботи (енергії) і втрат, що виникають в системних процесах. Таким чином, збільшення ККД системи, а значить збільшення її економічності, можливе тільки шляхом зменшення величини невиробничих втрат, що виникають в процесі роботи системи. Саме це і є основним завданням заходів по енергозбереженню в системах опалення.

Основна проблема – це виявлення ділянок найбільших втрат і вибір оптимального вирішення для зменшення цих втрат.

Безконтрольне і нерегульоване споживання теплової енергії веде до катастрофічних наслідків, які ставлять під загрозу існування цілого ряду галузей промисловості. Кінцевим споживачем є населення, яке не маючи відповідних приладів обліку споживання теплової енергії та арматури , що регулює споживання останньої, не має змоги економити тепло і все більше відчуває на собі зростання комунальних платежів. Ці платежі зорієнтовані з розрахунку на 1м3 опалювального об’єму чи 1м2 опалюваної площі. В кожному регіоні тарифи на теплову енергію для населення різні і весь час зростають.

В даній ситуації одним з головних напрямків зменшення затрат на опалення і енергозбереження в комунальному секторі є завдання по модернізації теплоподавального та регулювального обладнання житлового фонду.

Виходячи з досвіду ряду європейських країн обладнання існуючих систем термостатичними клапанами і балансувальною арматурою , яка дозволяє здійснити її гідравлічну ув’язку, зменшило споживання теплової енергії об’єктами ЖКГ міст на 27%, при умові, що подавальні трубопроводи в нормальному стані (ізольовані, цілі тощо).

На сьогоднішній день втрати в старих системах теплопостачання вивчені та узагальнені.

Будь-яку систему можна умовно розбити на 3 ділянки:

•     ділянка виробництва теплової енергії (котел, паливна, котельня);
•     ділянка транспортування теплової енергії споживачу (трубопроводи);
•     ділянка споживання теплової енергії (опалювальний об’єкт);

Розглянемо кожну окремо:

    Котлоагрегат перетворює хімічну енергію палива в теплову і передає цю енергії теплоносієві. Будь-який котел обов’язково втрачає частину енергії палива в цих процесах.
    Основні втрати це:

•         неповне згоряння палива і втрата тепла з димовими газами (приблизно 18%);
•         втрати енергії через обшивку котла (не більше 4%);
•         втрати на власні потреби котельні (біля 3%);

    Такі цифри близькі для не нового вітчизняного котла (з ККД біля 75%). Більш сучасні котли мають ККД біля 80-90% і стандартні втрати в них нижчі, але можуть збільшуватися на:

•         6-8%, якщо не було зроблено режимного налаштування котлоагрегату з інвентаризацією шкідливих викидів;
•         4-5%, якщо чистка поверхонь нагріву котла проводилась рідше ніж один раз на рік;
•         до 5%, якщо котел не обладнаний повним комплектом засобів контролю та регулювання, або вони налаштовані неоптимально;
•         використання застарілого насосного обладнання в котельні веде до збільшення затрат електроенергії на власні потреби і таким чином до здорожчання виробленого тепла.

    Таким чином додаткові втрати в котельні можуть досягати 20-25%.
    ККД теплопередавальних мереж визначається наступним чином:

•         ККД мережевих насосів, що забезпечують рух теплоносія по тепломережі;
•         втратами тепла по довжині тепломережі (спосіб укладки та ізоляції трубопроводів);
•         гідравлічним налаштуванням тепломережі;
•         частотою аварійних та нештатних ситуацій з втратою теплоносія.

    Загальна величина втрат в мережах в більшості не повинна перевищувати 5-7%, а фактично може досягати 25%.
    Втрати тепла на опалювальних об’єктах зумовлені:

•         нерівномірним розподілом тепла по об’єкту та нераціональністю внутрішньої теплової схеми об’єкта (5-15%);
•         невідповідністю навантаження на прилади опалення наявним погодним умовам (15-20%);
•         в системах ГВП через відсутність регуляторів гарячої води на бойлерах (до 15% навантаження ГВП).

    Загальні невиробничі втрати на об’єкті споживання можуть складати до 35% від теплового навантаження.

Підсумовуючи вищесказане спеціалісти роблять висновок, що для економії тепла на конкретному об’єкті потрібно:

•     Провести аналіз невиправданих витрат і відповідне коригування системи, якщо необхідно, встановити прилади обліку тепла.
•     Налаштувати гідравліку внутрішньої системи опалення за допомогою балансувальних вентилів, циркуляційних насосів внутрішнього контуру. При необхідності – внести зміни в схему підключення опалювальних приладів, або використати більш економічні радіатори.
•     Встановити автоматичну систему регулювання теплового навантаження будинку згідно погодних умов. «Погодне» регулювання зменшує споживання тепла до 30% при одночасному покращенні комфортності в приміщенні.
•     При можливості обладнати опалювальні прилади радіаторними регуляторами температури в приміщенні, що дасть змогу знизити теплове навантаження на 14-21%.
•     Провести аналіз роботи існуючих бойлерів ГВП, при необхідності замінити їх.
•     Змонтувати рециркуляційну лінію на об’єкті (до 25% теплової енергії, що витрачається для нагрівання води).
•     Забезпечити ефективну роботу регуляторів температури на бойлерах ГВП. Економія складе до 15% тепла, що йде на потреби ГВП.
•     Обладнати теплові пункти надійною та сучасною запірно-регулювальною арматурою.
•     Визначити нераціональні тепловтрати приміщень та виконати при необхідності роботи по утепленню приміщення.

Аналіз роботи системи опалення та її модернізацію повинні проводити не самоуки, а кваліфіковані спеціалісти, які мають відповідне обладнання, інструмент, досвід роботи, можуть показати та розрахувати економічний ефект, а також надати гарантію на виконані роботи.