Самсе - "зелений" острів у Данії

Ціни на нафту і газ знову йдуть вгору, а значить, підвищується інтерес до альтернативної енергетики як інструменту зниження залежності від традиційних вуглеводневих енергоносіїв. Правда, альтернативна енергетика дорога і не дуже надійна, тому масштаби її використання поки обмежені. Тим не менше, ряд країн Європи вже реалізували пілотні проекти по забезпеченню окремих локальних спільнот енергією тільки за рахунок відновлюваних джерел. Один з найбільш масштабних проектів в даній області був початий ще в 1997 році на датському острові Самса. Сьогодні він задовольняє майже всі свої енергетичні потреби за рахунок енергії вітру, сонця і біомаси і є місцем справжнього паломництва "зелених" активістів зі всього світу. Однак повторити успішний експеримент на самсу в більшому масштабі вельми не просто.

Вітер і сонце

У східній частині Данії, майже посередині затоки Каттегат, утвореного півостровом Ютландія, островами Зеландія і Фюн, розташований острів Самса. Його площа складає 114 кв км, він витягнутий з півночі на південь майже на 50 км і досягає більше 20 км в самій своїй найширшій частині. На острові проживає близько 4 тис осіб, з яких більшість займаються сільським господарством. Найбільший населений пункт Транебьерг налічує близько 800 чоловік, але гордо називається містом.

Острів низовинний, як і вся Данія, і продувається наскрізь потужними вітрами, але це і одне з найбільш сонячних місць в країні - не багато місць можуть зрівнятися з ним по кількості сонячних днів в році. Красиві пейзажі і відносна близькість до двом великим (за датськими мірками) міста - Орхус і Оденсе - роблять Самса популярним місцем літнього відпочинку.


Однак більшість з понад 500 тис туристів, які щорічно прибувають на самсу, цікавлять зовсім не пейзажі. Цей острів відомий як місце унікального експерименту з використання альтернативних джерел енергії. Він повністю забезпечується електроенергією від 21 вітроустановки, з яких 11 розташовані на суші, а 10 - в море, на піщаній банці біля південного краю, і навіть експортує її надлишки на материк.

На острові побудовані чотири установки централізованого районного опалювання (district heating) - невеликі станції, що виробляють гарячу воду або перегрітий пар, які по підземним теплоізольованим трубах надходять для опалення знаходяться по сусідству будівель. В якості палива використовуються брикети з соломи й тирси, крім того, одна із станцій оснащена сонячним колектором сукупною площею 2.5 тис кв м. Вони забезпечують теплом понад 70% остров'ян.

Правда, на острові є близько 700 бойлерів і інших нагрівальних пристроїв, що використовують рідке нафтове паливо, але вони застосовуються, в основному, в якості резервних і зазвичай не діють. Самса фактично є зоною, вільною від промислових викидів вуглекислого газу. За підрахунками фахівців, завдяки надлишковому виробництву вітрової енергії скорочення викидів СО2 становить близько 140% від початкового показника Самса в 1997 р.

Втім, туристів приваблюють не тільки вітрові та сонячні установки, але і широке використання альтернативної енергетики практично всіма жителями острова. На Самса налічується більше 300 міні-котелень, які використовують в якості палива біомасу, і сонячних колекторів, що нагрівають воду в приватних будинках. Більша частина будинків на острові є енергоефективними, в них реалізовані передові технічні рішення, що сприяють економії тепла та електроенергії, на багатьох будинках встановлені вітряки.

Більш того, більшість жителів острова - звичайні датські фермери і городяни - є щирими прихильниками альтернативної енергетики і з власної ініціативи впроваджують різні цікаві енергозберігаючі рішення. Так, наприклад, в 2009 р. кілька фермерів, які мають молочну худобу, встановили в корівниках теплові насоси, щоб використовувати тепло з тільки що видоєного молока, яке все одно потрібно за технологією негайно охолоджувати до 3 градусів Цельсія.

За словами фахівців, самса являє собою унікальний приклад не просто масового впровадження альтернативної енергетики в повсякденне життя звичайних громадян, але й масової підтримки цими громадянами заходів щодо створення такої енергетики на острові. Без участі громадськості цей проект не міг бути реалізований в подібному масштабі, а сам Самса навряд чи став би загальноєвропейським (і навіть всесвітнім) прикладом для наслідування. В даний час фахівці Samso Energy Academy, створеної на острові фактично на громадських засадах, надають консультативну допомогу при реалізації проектів альтернативної енергетики в таких віддалених від Данії країнах, як США, Італія та Китай.

У 1997 р., коли почалася реалізація проекту, самса являв собою самий звичайний данський острів, населений людьми, практично не цікавилися далекими від них питаннями альтернативної енергетики. Свої потреби в е / е остров'яни задовольняли завдяки протягнутому з материка кабелю, що з'єднував Самса з Ютландского енергомережею, що спирається на традиційні вугільні ТЕС, а для опалення застосовувалося, в основному, рідке пічне паливо. Фактично своєю появою "зелений" острів Самса зобов'язаний ентузіазму всього двох чоловік, що взяли на себе працю по просуванню проекту серед співгромадян.

Втім, витоки проекту Самса слід шукати ще в 70-ті роках, коли уряд Данії, наляканий нафтовими кризами, взяло курс на максимальне зниження залежності від імпортних енергоносіїв. Незважаючи на те, що в датських територіальних водах знайдені досить значні родовища природного газу, основна ставка була зроблена на використання енергії вітру, за часткою якої в загальній генерації е / е (21.9% у 2010 р.) Данія займає перше місце в світі.

Щоб компенсувати відносно високі витрати на вітроенергії, в країні були різко підвищені комунальні тарифи. За рівнем цін на е / е та природний газ для домогосподарств (відповідно 26.32 євроцента за 1 кВтг і EUR1054 за 1 тис куб м) Данія займає (з великим відривом) перше місце в країнах Євросоюзу. За словами данських чиновників, ті, хто використовують традиційні енергоносії, повинні оплачувати витрати на створення та утримання альтернативної енергетики в країні.

Альтернативна еволюція

У 1997 р. тодішній уряд Данії вирішив провести експеримент по повному переводу окремих локальних спільнот виключно на поновлювані джерела енергії. Був оголошений конкурс, до участі в якому запросили як муніципалітети, так і окремих ініціативних громадян. Одним з таких ентузіастів став уродженець Самса інженер з Орхуса Оле Йонссон. Оцінивши перспективи Самс у використанні енергії сонця і вітру, він склав 10-річний бізнес-план, який і подав на конкурс.

В уряді, розглянуто п'ять запропонованих проектів, порахували найбільш реалістичним саме план О.Йонссона і визнали його переможцем конкурсу. Влада оголосила про готовність надати грант на створення альтернативних енергетичних потужностей на самсу, однак за умови, що від 50% до 70% фінансування (в залежності від спрямованості проекту) буде надано з місцевих джерел. При цьому заздалегідь було зрозуміло, що витрати будуть досить значними, так що реалізація проекту була неможлива без сприяння місцевої влади та співпраці з боку більшості жителів острова.

Багато в чому тут допомогло те, що острів якраз в той час переживав локальну економічну кризу. На вимогу властей через занадто високого рівня забруднення навколишнього середовища було закрито найбільше місцеве підприємство - бійня, на якій працювало близько 100 чоловік. Проект же обіцяв появу нових робочих місць, що й забезпечило йому підтримку муніципальних властей на початковому, найважливішому етапі.

Крім того, на самсу О.Йонссону вдалося знайти однодумця - колишнього університетського викладача в області екологічних дисциплін Серена Херманс, за кілька років до цього повернувся на острів, щоб вступити у володіння батьківською фермою. С.Хермансен - шановний місцевий житель, людина товариська і комунікабельна, повністю підтримав проект і взяв на себе працю по переконанню місцевих громадян в його перспективності. Згодом він став першим штатним співробітником проекту, а пізніше очолив Samso Energy Academy.

Головна ідея С.Хермансена полягала в тому, щоб забезпечити як можна більш широку участь жителів острова в проекті. Так, з 21 вітроустановки 4 знаходяться в колективній власності, їх власником є ​​кооператив, до складу якого входять понад 400 людей - десята частина жителів острова. У колективному володінні своїх 240 споживачів знаходиться і одна з установок централізованого районного опалювання. Будівництво п'яти морських установок оплатили місцеві влади, яким для цього довелося взяти кредит на суму більше $ 20 млн.

Але вирішальною виявилася підтримка приватних інвесторів, у ролі яких виступали власники процвітаючих великих фермерських господарств. Для них найважливішим стимулом стала підтримка з боку держави, яке, по-перше, виступило гарантом по всіх кредитах на реалізацію проектів у сфері альтернативної енергетики, по-друге, взяло на себе частину витрат по фінансуванню будівництва вітроустановок, а по-третє, гарантувало придбання генерованої вітроенергії за твердими цінами протягом 10 років. Завдяки цьому проекти вітроустановок окупалися протягом 6-7 років.

За словами одного з великих фермерів, повністю оплатив будівництво однієї вітроустановки і володіє половинною паю в інший, ці активи зараз йому деколи приносять навіть більший дохід, ніж основний бізнес. В хороші дні він заробляє до EUR3 тис на добу. Члени кооперативу отримують близько EUR3 тис дивідендів на рік на кожну акцію. При цьому ціни на е / е на самсу значно нижче, ніж в цілому по Данії.

У 2003 р., коли були введені в дію 11 наземних установок потужністю по 1 МВт, самса став повністю забезпечувати себе е / е, хоча в безвітряну погоду острів, як і раніше одержує е / е з материка по кабелю. Однак в останні роки е / е з цього кабелю йде в іншому напрямку: при щорічному обсязі споживання 26-27 тис МВтч в рік острівні вітроелектростанції додатково постачають в загальнонаціональну мережу до 80 МВтч в рік, що приносить близько $ 8 млн доходу.

Вагому підтримку надала держава і при реалізації інших проектів на острові. До 1997 р. на самсу вже була одна установка централізованого районного опалювання, що використовує в якості палива солому (побудована локальної енергокомпанією NRGi). При будівництві трьох інших установок (включаючи сонячний колектор), із загальної суми інвестицій в обсязі 45.1 млн крон (близько $ 7.5 млн) 14.5 млн крон (тобто 32.2%) припало на державні гранти. Всі чотири установки використовують виключно місцеві ресурси.

У 1999 р. державне агентство Danish Energy Authority запустило на острові програму стимулювання енергетично ефективної модернізації приватних будинків, в якій могли брати участь пенсіонери. Держава оплачувала роботу енергоаудиторів та консультантів, які оцінювали можливості підвищення енергоефективності та складали бізнес-план, а також надавало грант, що покриває до 50% витрат.

При цьому мінімальний внесок власників будинку повинен був становити 25 тис крон (близько $ 5 тис за курсом на той час). За 3 роки дії програми перебудові піддалося 192 будинки, причому всі роботи були виконані місцевими підрядниками, які завдяки цьому отримали необхідний досвід. Правда, за словами С.Хермансена, незважаючи на реалізацію всіх цих заходів, споживання е / е на самса не зменшилася, але й не збільшилося, хоча всі ці роки жителі острова справно купували нові електроприлади та побутову техніку.

Пізніше, в 2001-2002 рр.. влада повністю спонсорували п'ять пілотних проектів по встановленню сонячних колекторів, в ході реалізації яких проводилося навчання місцевих фахівців. Взагалі, перепідготовка за державний рахунок стала вагомим стимулом для участі в проекті для місцевих фірм і приватних підприємців, раніше займалися установкою і ремонтом опалювальних систем, які використовували традиційне пічне паливо. Завдяки проекту вони змогли отримати кваліфікацію фахівців з обслуговування опалювальних систем на біопаливі та сонячних колекторів.

З часом альтернативна енергетика стала предметом гордості жителів острова. За словами директора невеликої сантехнічної фірми Оле Хеммінгс, зараз на самсу престижніше мати новенькі сонячні панелі на даху, ніж "Мерседес" в гаражі. Кілька фермерів на острові вирощують ріпак, який самі ж і використовують в якості біопалива.

За даними С.Хермансена, протягом 10 років на самсу завдяки реалізації проекту з'явилося близько 300 нових робочих місць. Крім того, жителі острова одержують значні доходи від туризму. В кінці 90-х, коли обговорювалося питання про будівництво вітроустановок, багато хто побоювався, що вони своїм потворним виглядом і шумом відлякають відпочиваючих, які приїздили на самсу влітку з Орхуса і Оденсе, але вийшло навпаки - лінія з 10 морських вітроустановок стала головною місцевою туристичною визначною пам'яткою.

Отже, проект повністю вдався, однак є обставини, які перешкоджають масштабному впровадженню досвіду Самса. Головна проблема полягає у високій вартості проекту. Обсяг інвестицій, вкладених у створення альтернативної енергетики на самсу, оцінюється в $ 90 млн - більш ніж по $ 20 тис на кожного жителя острова. Порядку $ 60 млн склав внесок самих остров'ян - приватних інвесторів, муніципалітету та окремих домогосподарств. За словами посла Єгипту, який відвідав острів в 2009 р., все його населення може вміститися в декількох висотних будівлях в Каїрі, і щоб відтворити проект Самса в більшому масштабі, не вистачить коштів ні в уряду, ні у населення.

Таким чином, "зелений" острів Самса залишається унікальним місцем навіть у Данії, з її рекордно високими цінами на енергію і підвищеною увагою до альтернативної енергетики. Він справно грає роль полігону та туристичної принади, але питання про створення нових подібних островів поки не стоїть.

Тим не менш, це не означає, що аналогічні проекти не можуть реалізовуватися в інших країнах. При їх реалізації і суспільство, і держава, і безпосередні виконавці набувають важливого досвіду, який може згодитися в майбутньому, у разі подальшого підйому цін на традиційні енергоносії.

У 2009 р. тодішній уряд України фінансувало проект переходу на альтернативні джерела енергії всього м.Шостка, де в даний час вже функціонують кілька великих опалювальних установок, що застосовують в якості палива солом'яні брикети, деревні відходи та іншу біомасу. Але як і всі подібні ініціативи у той час, проект так і не був реалізований.

Однак, можливо, є сенс повернутися до нього або спробувати реалізувати цю концепцію в якому-небудь іншому населеному пункті України. Подібний проект може розраховувати на європейські гранти і слугувати важливим символом того, що Україна теж поділяє європейські стандарти і цінності, що передбачають зростання використання альтернативної енергетики.

А якщо уряду України так і не вдасться вирішити питання зі зниженням ціни на російський газ, альтернативна енергетика в нашій країні взагалі може виявитися винятково актуальною.