Технології одержання деревного вугілля

Технологія виробництва деревного вугілля заснована на процесі піролізу деревини, тобто термічному її розкладанні без доступу кисню (або при обмеженому доступі).

Напевно ще первісна людина, випадково засипавши багаття землею, через пару днів виявила під шаром землі цікавий продукт чорного кольору, яким можна малювати на стінах печери і використовувати в негоду для обігріву, при цьому в порівнянні зі звичайними дровами повітря в печері не ставало таким задушливим. Так виникло купчасте вуглевипалювання.

Саме цей спосіб виробництва забезпечував вугіллям численні кузні, що існували майже в кожному селі.

Професія "углежогі" була дуже поширеною і в Росії, і в Європейських країнах та в Азії. У багатьох народів в Африці дотепер у вогнищах для приготування їжі застосовується тільки деревне вугілля, і його заготовлюють традиційними способами. Коли виникає разова потреба у вугіллі, Ямне та купчасте вуглевипалювання використовують і в наш час.

Купчасте вуглевипалювання  не вимагає взагалі ніяких матеріалів, окрім дров, дерну і води. За способом укладання розрізняють стоячі і лежачі купи. Перші, об'ємом 15 ... 400 м3, викладають у формі стоги з куполоподібним звуженим верхом. Лежачі, об'ємом до 1000 м3, мають прямокутну основу і скошену поверхню.


Стояча купа
1 - струм; 2 - канал; 3 - нижній ярус; 4 - верхній ярус; 5 - очіпок; 6-настил; 7 - дерен

Відомо, що не можна в одній купі переробляти деревину різної щільності. Купа в 300 м3 дров буде перегріватися 20 ... 30 діб.

Обслуговування вутле-випалювальної купи - це важка ручна праця, при цьому необхідна висока кваліфікація робітника, провідного процес, тому працівника підстерігають небезпеки - вибухи газу, провали купи, самозаймання вийнятого вугілля, а процес ведеться без приладів, лише за зовнішніми ознаками.

Дана технологія до цих пір використовується в Туреччині, де нечисленні запаси деревини змусили владу ввести суворе покарання за незаконну вирубку лісу, але у важкодоступних гірських районах турки активно використовують купчасте вуглевипалювання для отримання цінного для місцевої кухні палива.

З розвитком металургії багато "купи" були замінені апаратами цього ж принципу, тільки виконані в металі.Ці печі спростили процес контролю і збільшили вихід деревного вугілля.

Технологічна революція 19-20 століть поставила процес піролізу на науковий фундамент, при цьому стали виділятися і перероблятися побічні продукти піролізу.

З піролізної Жижки стали отримувати оцтову кислоту, ацетатні розчинники, формалін та інші продукти. В кінці 20 століття побічні продукти піролізу були замінені більш дешевими синтетичними продуктами, одержуваних з нафти.

Сучасне вуглевипалювання ставить за мету отримання  при цьому стоїть нелегке завдання забезпечити максимальний вихід деревного вугілля із заданими характеристиками і звести вплив на навколишнє середовище процесу виробництва до мінімуму.