Як вижити без Газпрому: Майбутнє – за біопаливом (відео)

Понад 40 мільярдів кубометрів газу Україна може здобути в біологічний спосіб з рослинних решток.

Для цього у нас є всі необхідні можливості, ініціативи та розробки. До того ж, Західна Європа неодноразово наголошувала: вона готова експортувати українське біопаливо.

Поки в Берліні тривають перемовини про ціну на блакитне паливо для України, російське телебачення вже зняло кілька сюжетів про те, як нам без «Газпрому» не вижити. Приїхали на молочне господарство з біогазовою установкою.

«Я взагалі не хотіла спілкуватись з російським телебаченням в цій ситуації. Вони так задавали питання: «Як ми обійдемося без їхнього газу, як зможемо жити далі?» У нас уже ячмінь вродив непогано. Кажемо, що ми вже через 3 тижні будемо збирати. А вони кажуть: «А ми тільки сіємо». Ну то я кажу: «Того ви так і живете. Що ми вже збираємо, а ви тільки сієте»», – розповідає директор молочного господарства Надія Кудлай.

Патріотична позиція, за якою – роки боротьби аграріїв-прихильників альтернативних джерел енергії.

8 мільярдів доларів щороку Україна сплачує за імпортоване паливо. Плюс держбюджет викладає мільярди дотацій на здешевлення газу для населення.



«Факти» неодноразово розповідали про можливості альтернативного енергозабезпечення з відходів сільського господарства. Європейські агентства невтомно закликали урядовців продовжити до 2035 року дію зеленого тарифу та пільг на ввезення обладнання. Нідерланди, Польща, Німеччина роками чекають, коли ж Україна «дозріє».

«Як довго Україна ігноруватиме цей масивний неутилізований потенціал? Нині – золоті часи, аби розвинути ринок біоенергетики і допомогти країні перетворитись на енергетично незалежну державу», – каже голова Європейсько-українського енергетичного агентства Дейв Янг.

Проекти виробництва біогазу на фермах наштовхуються на банальну бюрократію. На Київщині ферма з біогазовою установкою скинула понад півмільйона кіловатів – надлишкову енергію – в мережу обленерго. Безкоштовно.

Бо немає механізму, як обленерго має повернути господарству гроші. Тоді альтруїзму тут поменшало. Така біогазова установка коштує майже мільйон євро, однак окупається за 7 років. Витрати - лише на будівництво.

«Кожен регіон, мале село, чи місто може мати установку, яка буде переробляти якісь відходи, робити чистими повітря і територію, давати ще енергію. І ми не будемо боятися, що нам закрутять трубу. Це – більше суспільно-політичне питання, ніж питання прибутку», – пояснює Надія Кудлай.

Академіки в науково-дослідних інститутах повним ходом вирощують біоенергетичні рослини.

«Один гектар міскантуса, або верби може бути еквівалентним більше 10 тисячам метрів кубічних газу. 2-5 га можуть обігрівати сьогодні всі бюджетні приміщення у будь-якій сільській раді – і школу, і садок», – каже директор Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Л. Погорілого Володимир Кравчук.

Керівники компаній з виробництва паливних пелетів кажуть – сировини для теплогенерації – хоч греблю гати – це і відходи деревини, і солома, й очерет. Такі котельні по Україні запустили в кількох лікарнях, інститутах і школах. Так, 15% грошей заощаджують на опалюванні. Але в більшості випадків місцеві органи влади відмовляли, надаючи перевагу дорогому газу.

«Коли ти пропонуєш дешевше, тобі кажуть – ні, тому що ми не можемо серед року розірвати договір з теплопостачальною організацією Укртеплоенерго, в якої на 15-20% дорожче тепло за те, що я пропоную», – скаржиться голова правління компанії з виробництва сировини для альтернативної енергетики Вацлав Качуровський.

Тож усі сподівання аграріїв – на нову владу. Аби нарешті посунули монополістів з газових труб, подбали про майбутнє: екологічне, ощадливе. І працювали на себе, а не на войовничого сусіда.