А у вас є камін?

Мрія кожної жінки – камін. Образ каміна живе у підсвідомості окремим життям, іноді майже не пов'язаного з реальністю...

Але який камін у двокімнатній хрущовці з мамою, яка живе на кухні, і дітьми, дзижчать в маленькій кімнаті «як мухи в кулаці»?

А ось закриє така Матильда очі... і бачиться їй напівтемрява великого залу, жар відкритого вогню, глибоке м'яке крісло, розпластана ведмежа шкура, келих розкішного червоного вина... Два келихи... Чоловік у цих мріях про камін – атрибут обов'язковий, без нього все втрачає сенс: навіщо тоді напівтемрява, питається? Чи співвідноситься якимсь чином цей кабальєро з реальним чоловіком, історія замовчує, можливо – як камін з хрущовкою.

Або ось ще, з підсвідомості. Різдвяна ніч, в будинку пахне ялинкою, тонко подзвонюють скляні іграшки, на другому поверсі у своїх казкових ліжечках солодко сплять маленькі діти. Камін вже згас. І, якщо придивитися, можна побачити, як під камінною полицею розгойдуються в очікуванні подарунків червоні в'язані шкарпетки... Здається, що саме в цю хвилину пухкий Санта вже відкриває свій чарівний мішок...


Коли вимовляєш слово «камін», завжди підводишся над буденною суєтою і відразу розумієш статус. Якщо камін – то особняк, ну, якщо не особняк, то розкішна квартира або простора дача. За видом каміна можна багато чого розповісти про його власників. Про заможність чоловіків, вишуканість жінок. Про атмосферу сім'ї або про горду самотність. Про прихильність традиціям або про експериментаторський дух творчості.

Взагалі незрозуміло, як це обкладене камінням багаття стало предметом розкоші? У стародавньому Римі caminus – відкрите вогнище – служив опалювальною батареєю і електроплитою. Навколо нього вирувало життя, бігали діти, над топкою булькала закипаюча вода, гриміли кухонним начинням господині, і суворі чоловіки спокійно відпочивали після важкого дня, простягнувши до вогню змерзлі ноги...

«Тільки на три речі людина не втомлюється дивитися ніколи: на вогонь, на воду і на те, як працюють інші...» Мабуть, ця фраза народилася біля каміна.

Цар Петро, великий шанувальник Європи, впровадив вишукані відкриті топки в сонне боярське життя таким же нахрапом, яким ввів в моду голені підборіддя, перуки та асамблеї. Спочатку помучилися, потім звикли. Палаючий вогонь відводив біди, причаровував удачу, біля вогню шепотілися молитви і ніжно шелестіли поцілунки...

У часи соцреалізму нереальна краса камінів таїлася в надрах обкомівських дач. Простій радянській людині на належних їй метрах житлоплощі ніде було розмістити відкритий вогонь. І нема чого. У красивих західних фільмах розкішні каміни прикрашали чиєсь чуже недоступне життя. Фрагменти фільмів потонули в глибинах пам'яті, але варто сказати «камін» – і картинка знову оживає. Вечірні сукні та смокінги, дорогі сигари, барна стійка, камін...

А так хочеться приручити цей вогонь! Зробити його не атрибутом розкоші, а предметом домашнього затишку, привітності і тепла. Будинок з каміном – це будинок, повний любові, будинок, відкритий для друзів... Недарма слово «камін» так співзвучно англійському «Сome in!» – «Увійдіть!».