Кому він потрібен, цей торф?

На питання, яких немає у білетах, відповідають професора Тверського державного технічного університету. Цього разу викладачі опинилися в незвичній для себе ролі: завідувач кафедрою «геотехнологій і торф'яне виробництво» Олег Мисник і завідувач кафедрою «Геологія, переробка торфу і сапропелю» Володимир Панов здають екзамен з курсу «Інновації в торф'яної сфері».




Привід для зустрічі досить серйозний: новітні технології тверських вчених, визнані відповідними світовому рівню, науково обґрунтовані і технічно здійсненних за висновком провідних експертів, поки залишаються незатребуваними.

Питаю шанованих професорів: чому відбувається системний збій в інноваційному процесі?

- Розвиток цієї стратегічно важливої для держави галузі в першу чергу залежить від бюджетних вливань, - відповідає Володимир Панов. - Але поки подібних програм немає.

- А для підприємців інноваційний процес - справа ризикована, - додає Олег Мисник. - Згадаймо, що сам інноваційний продукт - це результат праці фундаментальної і прикладної науки, комерціалізованої і завершений створенням товару, затребуваного ринком, і захищений як інтелектуальна власність. Розраховуючи комерціалізувати ідеї, бізнес чекає від учених чудес. А у нас це чудо в пробірках. Щоб пробірки рушити в справу, треба паралельно вирішити масу технічних, інженерних, кадрових та інших проблем.

Більшості ж підприємців все, що пов'язано з віддаленим у часі отриманням результату у вигляді прибутку, не підходить: за 3-4 роки, поки ідея розкручується, може початися криза, і справа завалиться. Тому такі проекти не котируються. Та ж частина ділового світу, яка цікавиться торфом всерйоз, частіше не має достатього капіталу і не готова працювати на короткострокові кредити під високі банківські відсотки. Тут, безумовно, необхідна політика пільгового довгострокового кредитування малого та середнього бізнесу.

Спеціально для зваженого управління ризиками більше року тому в Твері був створений регіональний венчурний фонд, і його повна назва Фонд сприяння розвитку венчурних інвестицій в суб'єкти малого та середнього підприємництва в науково-технічній сфері. З самого початку фонд виявляв підвищений інтерес до розробок політеху. Що, тепер інтереси розійшлися?

Фонд змушений шукати проекти, які принесуть швидкі гроші, і в тому числі самому фонду. Найбільш відповідні - інформаційні технології, під які не треба будувати заводи, купувати устаткування, навчати персонал. А в технології виробництва вкладати ризиковано. Фонду потрібна велика свобода. Втрати, звичайно, неминучі, але при сталості намірів завжди формується позитивний баланс.

Рік тому починали великий проект по створенню на базі ТДТУ центру розвитку інноваційних технологій, доведення їх до інноваційного продукту і тиражування цього досвіду. Підтримка проекту передбачалася на федеральному рівні. Він би здорово вписався в нашу дійсність, тим більше що мова йшла про насичення центру сучасним науково-дослідним і промисловим обладнанням. Можна було б отримати десятки тонн промислової продукції, причому наукомісткої, реально оцінити її економічну значимість, проводити незалежні сертифікаційні випробування і маркетингові дослідження. Але реалізація проекту призупинилася. Однак ведеться досить активна робота з венчурним фондом за менш витратним проектам. Сподіваємося, що вона дасть свої результати найближчим часом.

Але є інший шлях - на початку минулого року на ура був прийнятий закон про створення малих інноваційних підприємств при вузах, щоб автори ідей самі могли їх реалізовувати.
Закон, на жаль, канув у часі разом з часом, коли його приймали. Причина банальна: гроші, вірніше, незабезпеченість ними даного закону. Тоді, на підйомі, ми теж створили підприємство, повністю зав'язане на торф'яну тематику: відкрили «Екологічний стандарт».

Його стартовий капітал повинен був становити 7-9 мільйонів рублів. Розписали етапи становлення, припускаючи венчурні вливання на 3-4 роки, щоб заробити на повну силу. Однак проект так і не був підкріплений грошима, і зараз про нього благополучно забувають. Так що поки, як уже було сказано, ми займаємося менш масштабними проектами.
А на який результат розраховували?

Уже сьогодні могла бути зібрана і діяла б промислова технологічна лінія з виробництва цілого спектра нової продукції на основі торфу. Це дозволило б продавати разом з дослідно-промисловими зразками і технології їх виготовлення: бізнесу краще показувати результат, ніж розповідати, яким хорошим він буде. По-друге, на базі підприємства могли б навчати студентів, готувати висококласних фахівців на власному практичному досвіді, в тому числі давати їм ту саму «вудку», за допомогою якої вони могли б заробляти собі на життя не на шкоду навчальному процесу.

У торфі вже відчули суперника і конкурента енергетики, інші галузі, чий бізнес побудований на довгострокових контрактах з бюджетною сферою, і вони не в захваті від того, що може пролунати торф'яний бум. А як він зараз потрібний!

Про унікальні властивості торф'яної сировини і розроблених способах його переробки хочеться сказати окремо. Вони, наприклад, дозволили закласти новий, нетрадиційний для найстарішої галузі напрям: «гідрофобно-модифікуючі склади на основі торфу». Ці склади створюють мікро - і наноструктурні водозахисні покриття практично на будь-яких дрібнодисперсних мінеральних і органічних частинках, будь то різні види цементів та глини, сухі будівельні суміші, гіпс, вапно, вермикуліт, пісок, мінеральні добрива, вогнегасні порошки і так далі.

Ця робота тверських вчених була удостоєна золотої медалі Міжнародної виставки інвестицій та інновацій «Новий час» (Севастополь) і золотої медалі Міжнародної виставки інвестицій та інновацій SIIF 2010 (Південна Корея). Але, як ви здогадалися, поки це диво в лабораторній пробірці.

- Адже і на скелях, на диких каменях пробиваються квіти. Невже немає жодного родючого шару, придатного для проростання інноваційних ідей?

- Травинки-то пробиваються, але ми розуміємо, що зсередини стимулювати процес інноваційного розвитку складно. Рано чи пізно він сам повинен дозріти. А дозріває, як правило, коли вибухне яка-небудь криза чи катаклізм. Грім не вдарить, мужик не перехреститься. Поки газ йде по трубі, місцеве біопаливо затребуване не буде. Навіть якщо за цей газ вже накопичилися борги на мільярди рублів.

Приміром, в одному з селищ, яке поки не газифіковане, місцева влада запропонували поставити нову сучасну котельню на торфі. Так мешканці мало не мітинг протесту влаштували, уявивши, що таким чином їм перекривають дорогу до світлого майбутнього (в сенсі - природному газу).

 У той же час Японія і Німеччина відмовляються від атомних станцій - у них є програми виведення АС, держава має намір шукати інші енергоресурси. А наша система поки не заточена під інновації. Чи не заточений чиновник, не заточений бізнес. Але, врешті-решт, критична маса повинна утворитися. У будь-якому середовищі є люди, які дивляться вперед.

Романтика і віра в торф, незважаючи ні на що, рухають вченими ТДТУ. Вони зробили сайт, плекають свій торф'яний музей, почали видавати журнал і публікуються в інших виданнях, намагаються розробляти нові освітні програми, розповідають, пишуть, виступають. На будь-яких майданчиках. А днями професор Панов збирається їхати до Швеції на Міжнародний конгрес з торфу, готує наукову доповідь. Загалом, усіма силами вчені-ентузіасти ведуть наступальну інформаційну політику, створюють якусь спільність людей, яким торф цікавий.

Вважають, і абсолютно правильно, що їх діяльність необхідно розглядати як кузню технологій не тільки по використанню торфу, а й за його відновлення, збереження торф'яних ресурсів, по оцінці та використанню екосистемних послуг боліт - їх здатності очищати воду, регулювати склад атмосфери, підтримувати біорізноманіття та так далі. Ну і, звичайно, щодо зниження пожежонебезпеки осушених торфовищ. І весь час вони зі студентами читають лекції, приймають іспити, відправляють їх на практику.

- На практику - куди? В Оршу, Лихославльський район, Кувшиново?

- Так по всій країні. Наших добре приймають торфопідприємства в Ленінградській області, Великих Луках, «Шатура-торф», навіть в Якутії. Ще товариські фірма «Селігер-Агро». У загальній складності за своїм проектам ми працюємо з 12 суб'єктами РФ.

Я тримаю в руках виписку з протоколу засідання науково-технічної ради при раді директорів ВАТ «Роснано». Там сказано: «На підставі доповіді та експертних висновків визнати, що інвестиційний проект« Гідрофобізатор: створення виробництва органічного гідрофобного модифікатора на основі торфу для обробки будівельних матеріалів »відповідає світовому науково-технічному рівню, науково обґрунтований і технічно здійснимий».

- Висновок РОСНАНО - для нас перемога. Адже в науково-технічній раді сім академіків РАН, цвіт нашої науки, і вони так оцінили нашу роботу!

- А що після перемоги?

- Фінансові умови широкомасштабної реалізації проекту для нас поки що практично нездійсненні. Проте життя не без світлих плям: проектом зацікавився ряд інвестиційних компаній, які готові фінансувати будівництво дослідно-промислової лінії для відпрацювання технології виробництва гідрофобно-модифікуючих добавок широкого спектра дії з одночасним випуском готової продукції. Більш того, вже розпочато фаза закупівлі і монтажу устаткування. Так що півтора року експертиз і витрачених нервів не пройшли даром. Але раз дійшли до нервів, то пора поговорити про здоров'я.

- Я чула, що ви володієте абсолютно унікальними технологіями, які дозволяють зробити нас абсолютно здоровими.

- Це ви про лікувальні грязі? Свого часу ми випускали сапропелеві (мулові) суміші, і вони себе дійсно чудово зарекомендували. Але це настільки унікальний продукт, що його не потрібно багато. Купили пакетик в 300 грамів, і можна користуватися два-три роки. Наклали лікувальну грязь на хворе місце, а потім зібрали назад: вона не втратить своїх якостей, тому що сапропель має чудову властивість регенерації унікального складу активних речовин.

- Дайте, будь ласка, хоч один пакетик!

- Раді б і мішок, та перестали випускати.

- Чому?

- Лікувати цим продуктом можна, а торгувати в мізерних кількостях нерентабельно. На відкриття ж промислової лінії мисливців не знаходиться. Хоча, на мій погляд, вкладання в цей проект венчурних грошей виявилося б вдалим, також він міг би увійти у федеральну програму «Здоров'я».

А якою удачею обернулося б прилаштувати до справи різні торф'яні сорбенти і створені на їх основі матеріали! Але в енергетичній стратегії країни, в частині, що стосується збору нафтових забруднень, де перераховується маса синтетичних препаратів, про торфі - ні слова. У той же час у товариських вчених лежать під стільцем технології очищення, які в 10-кратному розмірі перевищують якісно-експлуатаційні властивості зарубіжних сорбентів.

Те ж саме відбувається зі надкорисним добривом - гумусовим меліорантів. В його основі органічні речовини, яких в торфі незліченна кількість. Завдяки їм збільшується родючість ґрунтів. Навіть у пустелі. Почувши про такі чудеса, садівники і городники засипали вчених питаннями: де купити? Вчені відповіли: «Шукаємо інвесторів, щоб запустити виробництво».

- А скільки цікавого, корисного було до нас напрацьовано нашими вчителями! І залишилося незатребуваним, - говорить професор Панов. - Ті дослідження - шедеври!
 
... У торфа є чудова властивість - відновлюватися. Як же необхідно, щоб державний інтерес до торф'яних технологій теж відновився, щоб вони стали по-справжньому інноваційним продуктом.