За статистикою, три чверті передбачених бюджетом коштів на енергозбереження направляється на впровадження нових газових технологій. В Україні триває фінансування проектів газифікації сіл, проектів розвитку використання природного газу - замість проектів його заміщення іншими джерелами палива та енергії. Дійсно, така ситуація виправдовувала ще 5 років тому, при дешевому природному газі, але ж не зараз. Проте і нині, саме на такі заходи йде основний потік бюджетних коштів, що спрямовуються на енергозбереження. Тобто, життєво необхідно замінити дорогий природний газ місцевими джерелами палива та електричної енергії.

Житлово-комунальне господарство в Україні за обсягами споживання енергоносіїв посідає 3 місце і щорічно використовує біля 10 млрд. кВт•год електроенергії і майже 8 млрд. м3 газу. Питомі витрати палива на виробництво 1 Гкал тепла в комунальній енергетиці області становлять від 150 (ТЕЦ) до 240 (місцеві котельні) кг. у. п., при середньоєвропейському рівні – 140 – 150 кг.у.п. на 1 Гкал.

Через експлуатацію малоефективного та зношеного обладнання, низьку теплозахисну спроможність огороджуючих конструкцій житлових будинків застарілих серій втрачається понад 30% виробленої теплової енергії. Багато інженерних мереж все ще перебувають в аварійному та зношеному стані, що також призводить до непродуктивних витрат тепла.
Реалізація державної політики в енергозбереженні.
Важливим залишається питання вдосконалення правової бази. Так, питання енергозбереження регулюють 5 Законів України, розроблено понад 50 нормативно-правових актів, понад 100 методичних документів, діють 40 національних (ДСТУ) та понад 60 міждержавних (ГОСТ) стандартів.

Перелік законодавчих та розпорядних документів в сфері ЖКГ
 з посиланнями на енергоефективність.

 Дата

№ документа

Статут (вид) документа

Назва

 20.02.2003

555-ІV

Закон

Про альтернативні джерела енергії

02.06.2005

2633-ІV

Закон

Про теплопостачання

05.04.2005

2509-ІV

Закон

Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу

01.07.1994

74/94-ВР

Закон

Про енергозбереження

16.10.1997

575/97-ВР

Закон

Про електроенергетику

22.12.2005

 

3260-ІV

Закон

Про внесення змін до Закону України "Про енергозбереження"

16.03.2007

760-V

Закон

Про внесення змін до  деяких законодавчих

актів  України  щодо  стимулювання заходів з енергозбереження

14.01.2000

1391-XIV

Закон

Про альтернативні види рідкого та газового палива

25.09.2003

601-VI

Закон

Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого" тарифу

01.04.2009

1220-VI

Закон

Про внесення змін до Закону і України "Про    електроенергетику" щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії



Закон України “Про енергозбереження” та його реалізація на практиці.

agritrade
Практика енергозбереження законодавчо закріплена і ефективно застосовується економічно розвинутими країнами.

Введений в дію з 01.07.1994 Закон України “Про енергозбереження” мав визначити правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження на території України.

Основними принципами державної політики в енергозбереженні, визначеними цим Законом, є:
  • створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;
  • здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління;
  • пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів;
  • поєднання методів економічного стимулювання та фінансової відповідальності з метою раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів;
  • встановлення плати за прямі втрати і нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.
Але з 1994 року і до нашого часу більшість з перелічених основних принципів, по суті, не діє.
Навіть після внесення 22.12.2005 Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про енергозбереження” ряду змін та доповнень ситуація із законодавчою базою в енергозбереженні на краще не змінилась.

Так, статтею 16 Закону визначено, що економічне стимулювання енергозбереження здійснюється, зокрема, шляхом встановлення підвищених норм амортизації енергозберігаючих основних фондів, надання податкових пільг підприємствам, що використовують устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії, та підприємствам-виробникам енергозберігаючого обладнання.

Розміри податкових, кредитних та інших пільг встановлюються згідно з законодавством України. Оскільки реалізація на практиці наведених вище положень статті 16 повинна призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, законодавством України до цього часу не встановлено податкових та інших пільг, внаслідок чого протягом одинадцяти років з моменту прийняття Закону економічне стимулювання енергозбереження залишалось тільки на папері.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1997 № 1505 схвалено Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики (НВДЕ).

Основою метою у Програмі визначено створення та забезпечення необхідних умов для розробки та впровадження ефективних технологій та устаткування з використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики, що дасть можливість скоротити обсяги споживання традиційних паливно-енергетичних ресурсів, поліпшити стан в екологічній та соціальній сферах держави.

Прогнозована за період 2001-2005 роки економія ПЕР за наслідками реалізації програми повинна була скласти 52,5 млн. т.у.п., у тому числі (по окремим напрямам Програми):
  • мала гідроенергетика – 4,73 млн. т.у.п.;
  • нетрадиційне паливо – 25,44 млн. т.у.п.;
  • скидний енергетичний потенціал – 7,74 млн. т.у.п.;
  • мала теплоенергетика – 11,85 млн. т.у.п.
Частка вітроенергетики, сонячної та геотермальної енергетики, скидного енергетичного потенціалу та когенерації (комбінованого виробництва тепла та електроенергії) в загальному обсязі прогнозованої економії складала 2,78 млн. т.у.п. або 5,3 %.

Фактична економія по основних напрямах програми НВДЕ за 2001-2005 роки склала:
  • мала гідроенергетика – 0,54 млн. т.у.п.;
  • нетрадиційне паливо – 0,07 млн. т.у.п.;
  • біологічне паливо (біогаз) – 0,39 млн. т.у.п.;
  • скидний енергетичний потенціал та мала теплоенергетика – 1,9 млн. т.у.п.;
Те, що НВДЕ не було досягнуто визначених показників, пов’язано з відсутністю у держави коштів на фінансування Програми та несприятливим для інвестицій кліматом, а також недосконалим законодавством.

Сучасний стан енергозбереження

Стан енергозбереження в Україні в 2006 – 2009 роках.
Україна є енергетично залежною державою. Зменшення її енергетичної  залежності, у тому числі і за рахунок енергозбереження та ефективного використання енергоресурсів, є питанням національної безпеки України.

Протягом 2000-2004 років суттєвих змін у державній політиці в частині економного та ефективного використання ПЕР не відбулось. Стабільні ціни на імпортовані газ та нафту заспокійливо впливали на громадську думку і аж ніяк не сприяли зростанню обсягів інвестицій в енергозбереження та його законодавчій підтримці.

Реальна загроза енергетичній безпеці держави виникла наприкінці 2005 року, після заяв монопольних постачальників природного газу щодо істотного підвищення цін на імпортоване блакитне паливо на внутрішньому ринку України. До цього слід додати, що на початку 2005 року ціна на імпортовану російську нафту зросла майже вдвічі.

З урахуванням негативного впливу цінового фактору імпортованих енергоресурсів на національну економіку 9 грудня 2005 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України було розглянуто питання “Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення”.

На засіданні було відмічено, що проблемними питаннями енергетичної безпеки держави як були, так і залишаються на сьогоднішній день надмірна енергоємність економіки, неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів та неефективність політики енергозбереження, надмірна залежність економіки України від зовнішніх монопольних джерел постачання ПЕР, відсутність суттєвих зрушень у диверсифікації джерел енергопостачання.

Одним із визначених РНБОУ пріоритетних завдань державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки є реалізація ефективних інвестиційних проектів, спрямованих на:
  • скорочення питомих витрат енергетичних ресурсів у паливно-енергетичному комплексі, промисловості, сільському господарстві, житлово-комунальному господарстві та соціально-побутовій сфері;
  • використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, збільшення видобування метану вугільних родовищ;
  • підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.
Нажаль, ці документи у своєї більшості не відповідають існуючої ситуації в комунальному господарстві України та потребують доопрацювання. Крім того більшість прийнятих документів заперечують один одному. Необхідно вибрати єдину державну стратегію розвитку теплоенергетики в Україні, окреслити основні напрямки і правила, відкинути політичні амбіції та не використовувати проблеми житлово-комунального господарства в якості передвиборчого механізму впливу до населення України.

Одним із шляхів поліпшення ситуації в житлово-комунальному господарстві України може стати проведення комплексного аудиту. На його підставі тільки завдяки організаційно-технічним заходам можливо заощадити до 30% коштів, які витрачаються на енергоносії для бюджетної сфери та житлового фонду. Крім цього впровадження новітніх технологій та заміна дорогого природного газу на електричне опалення та інші поновлювальні джерела допоможуть заощадити бюджетні кошти в декілька разів, а з часом і замінити його повністю (в першу чергу це стосується бюджетних установ та житлового фонду України).

Енергозбереження у комунальному теплопостачанні

Система теплопостачання вимагає докорінної технологічної перебудови з переважним використанням комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, підвищення економічної ефективності та дотримання екологічних вимог, встановлення чіткої економічно та технічно обґрунтованої системи взаємовідносин у ланцюгу: споживач – виконавець послуг – енергопостачальна компанія.

Одним із головних завдань реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ) України, є підвищення ефективності енергозбереження до рівня інноваційно привабливого і здатного забезпечити реальну економію паливно-енергетичних ресурсів.

Зараз у ЖКГ переважає програмно-адміністративний механізм енергозбереження, який передбачає виконання програм з енергозбереження на державному та регіональному рівнях. Однак, реалізація програм проходить повільно. Головною причиною є недостатня мотивація енергозбереження у споживача і виробника енергоресурсів, впровадження приладного обліку енергоресурсів без систем регулювання на рівні кінцевого споживача, широке використання децентралізованого теплопостачання без належного енергоекономічного обґрунтування.

У теперішній час місцеві органи самоврядування у області енергоефективності ЖКГ мають у своїй роботі орієнтуватися на декілька пріоритетів. Головні з яких :
  • зниження споживання природного газу у комунальній енергетиці;
  • заміщення використання природного газу;
  • зниження використання енергоносіїв для створення комфортних умов у будівлях громадського і соціального фонду.
Сучасний стан нормативно-правової бази у сфері регулювання питань заміщення природного газу місцевими видами палива та енергії не дозволяє вирішити завдання уряду України, розробка схем теплопостачання міст та населених пунктів здійснюється без координації з боку Міністерства з питань житлово-комунального господарства. Місцеві та регіональні органи виконавчої влади дезорієнтовані застарілими Методичними рекомендаціями і марно витрачають кошти на короткочасні заходи з використанням природного газу та незначною економією витрат коштів бюджету та природного газу.

Нажаль, об’єднуючого документу для взаємозв’язку завдань енергетичної безпечної країни, досягнення нормативів споживання енергоносіїв, співзвучних з Європейською Енергетичною хартією, і ринкового підходу у комунальній сфері не існує.

Доки не стала успішною спроба написати «національну стратегію теплопостачання» як спроба допрацювати «національну енергетичну стратегію», у якій не знайшлося місця комунальній енергетиці.

Незважаючи на численні спроби не виходить домовитися про принципи державно-приватного партнерства у найбільш кредитозалежній сфері – термомодернізації будівель.
Бюджетний кодекс все ще не дозволяє використовувати довгострокові договори для впровадження енергоефективних програм.

Місцеві органи самоврядування все ще не бажають складати і виконувати реальні програми глибокої модернізації, обмежуючись формальними відписками і формально-стандартними документами.

Прийнята постанова Уряду від 2 квітня 2009 р. N 401 «Про затвердження Порядку розроблення регіональних програм модернізації систем теплопостачання» не в змозі вирішити питання щодо конкретних програм підприємств ЖКГ, тому що такі програми - типовий варіант рішення «що не вимагає дії».

Зі всіх видів біопалива у комунальній теплоенергетиці частіше застосовуються котли, які спалюють деревні відходи у пеллетах або брикетах. З’являються також  котельні, здебільшого у селах та селищах, які працюють на відходах біологічного походження - необроблених або з мінімальним ступенем підготовки до спалювання: тирсі, тріскі, корі, лушпинні, соломі і т.д. Проте кількість виробленого ними тепла у загальному обсязі складає не більше 1,5%.

Так, наприклад, у Черкасах 25.03.2010 оголошено тендер за проектом "Ефективне використання енергоресурсів" по контракту "Котельна установка на біопаливі", фінансування якого буде здійснюватись за рахунок кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Контракт включає поставку, монтаж і введення в експлуатацію котельної установки на біопаливі з допоміжним обладнанням в існуючій котельні.

На мій погляд, перспективним для широкого застосування є напрямок збирання та утилізації біогазу (метану) на полігоні твердих побутових відходів.

В Україні щорічно утворюється близько 46 млн. куб. м твердих побутових відходів (ТПВ), вони захоронюються на 4,5 тис. сміттєзвалищах та полігонах, на яких внаслідок біохімічних процесів у тілі полігону ТПВ при анаеробному розкладанні органічної складової ТПВ утворюється біогаз, приблизний склад якого: метан - 40-60 %, двооксид вуглецю - 30-45%, азот, сірководень, кисень, водень та ін. гази - 5-10%. Внаслідок утворення біогазу з'являється загроза виникнення вибухів та пожеж, а також парникового ефекту, що сприяє глобальному потеплінню на планеті.

Разом з тим, звалищний біогаз після очищення може передаватись до місцевих газорозподільних мереж або для виробництва електричної та теплової енергії, яка, зокрема може направлятись на задоволення енергетичних потреб полігону ТПВ.
Протягом 2002-2003 року на луганському полігоні реалізовано демонстраційний проект в рамках українсько-американської програми "Еколінкс" під назвою: "Зниження викидів парникових газів в атмосферу за рахунок збирання та утилізації метану на полігоні твердих побутових відходів м. Луганська".

У 2003 році Агентством з раціонального використання енергії та екології в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між урядами України та Данії, підписаним Міністерством екології та природних ресурсів України і Міністерством екології Данії, було оглянуто звалища ТПВ великих міст України та надано попередню оцінку потенціалу емісії метану.

Розроблення проектної документації для багаторазового застосування установок з вилучення та енергетичної утилізації біогазу на полігонах твердих побутових відходів здійснювалось відповідно до Програми поводження з твердими побутовими відходами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 265, з метою підвищення економічної ефективності полігонів твердих побутових відходів за рахунок будівництва та експлуатації установок з вилучення та утилізації біогазу на полігонах твердих побутових відходів.

Проведений аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду впровадження технології вилучення та утилізації біогазу полігонів ТПВ засвідчив, що найбільш ефективним методом утилізації біогазу є використання його як палива для когенераційних установок, що виробляють одночасно електричну і теплову енергію.

Крім того, впровадження "зеленого тарифу" на електроенергію, що виробляється когенераційними установками за рахунок вторинних ресурсів, а також можливість продажу резервних квот іншим державам згідно з Кіотським протоколом виводить технологію утилізації біогазу полігонів ТПВ у зону економічно допустимих рішень, однак за їх відсутності проект є збитковим.

Продаж квот обумовлює строк окупності інвестицій від 1 до 3 років в залежності від потужності полігону.

За умови переходу України на європейські ціни на енергоносії актуальність і економічна ефективність реалізації таких проектів значно зросте.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити узагальнюючий висновок: для можливої реалізації проектів заміщення природного газу біопаливом та іншими альтернативними видами палива, в першу чергу, необхідна політична воля нової владної команди. При її наявності зрушення у законодавчій та практичній площинах можуть відбутися у найближчі два-три роки.


Бєльдєй М.В.

головний консультант Комітету Верховної Ради України
з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального
 господарства та регіональної політики

Купити біопаливо

Пелети
з дерева, лузги, соломи
Брикети
з дерева, торфу, соломи
Дрова
кругляк, колоті
Щепа
технологічна, паливна
Деревне вугілля
фасоване, для гриля
Торф
торфобрикет, руф


Написати коментар (0)


Потрібен котел? Заповнити анкету

Заповніть анкету та виробники запропонують вам ціни та послуги самі!



Потрібне біопаливо? Заповнити анкету

Заповніть анкету та виробники запропонують вам ціни та послуги самі!


Популярні статті цієї рубрики: